Ви питали? Усе про коди МКХ-10-АМ та АКМІ


Від правильного кодування медичних інтервенцій та діагнозів залежить, чи отримає лікарня відповідне фінансування від НСЗУ за пролікований випадок, тож питання правильного кодування серед медичної спільноти залишається актуальною повсякчас. У Київській дитячій міській лікарні №2 в інтерв’ю МІС “Health24” розповіли, що таке МКХ-10-АМ, АКМІ, Австралійські стандарти кодування, як шукати коди медичних процедур, оперативних втручань, УЗД, шифри хірургічних операцій та інші коди, а також, які помилки кодування унеможливлюють оплату НСЗУ.

Надія Дюденко

Надія Дюденко, завідувач кабінетом медичної статистики, лікар-педіатр

Надія Дюденко про кодування медичних даних

Що таке коди медичних даних?

Код медичних даних – це буквенно-цифровий запис, у який перетворюється словесно сформульований діагноз хвороб або інших проблем для зручнішого зберігання, використання та аналізу інформації.

Клінічне кодування забезпечує стандартизацію первинних медичних даних для їх подальшого групування за системою діагностично-споріднених груп. Клінічні коди використовуються для аналізу витрат лікарень, а також для фінансування за проліковані випадки. Також вони застосовуються для оцінки якості наданих медичних послуг.

Лікарі стаціонару давно використовують Міжнародну медичну класифікацію хвороб десятого перегляду, яка ратифікована ВООЗ, але з квітня 2020 року, коли Україна перейшла до реформи вторинної ланки медичної допомоги, ми прийшли на модифіковану цю класифікацію. Тепер ми використовуємо Міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду в австралійській модифікації (МКХ-10-АМ).

Для того, щоб закодувати медичні проблеми та медичні інтервенції, використовуються два довідники:

  1. МКХ-10-АМ або Міжнародний класифікатор хвороб десятого перегляду австралійської модифікації (коди захворювань);
  2. АКМІ або Австралійський класифікатор медичних інтервенцій. У ньому сформовані всі медичні інтервенції, які можуть надаватися пацієнтам і є важливими для оплати медичних послуг.

Що таке АКМІ?

Австралійський класифікатор медичних інтервенцій – це структурований довідник кодів, який складається з 20-ти класів, які структуровані за принципом анатомічного розташування органів та систем. На відміну від минулого класифікатора, який діяв в Україні – тимчасового класифікатора хірургічних втручань, у структурі АКМІ є 5 рівнів, починаючи з класу, підкласу і доходячи до конкретного коду кожної медичної інтервенції.

Кодуються зазвичай не всі медичні інтервенції, а лише ті, які пов’язані з хірургічними втручаннями, з різними процедурними ризиками, які можуть надаватися лише в умовах інтенсивної терапії або потребують спеціального обладнання. Ті, які потребують попередньої підготовки пацієнтів.

За яким принципом шукати медичний код хвороби (МКХ)?

Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду австралійської модифікації побудована за точно таким же принципом, як і Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду. МКХ-10-АМ складається з 21 класу. 17 із цих класів поділені за анатомічним принципом, тобто за системами та органами. Саме за першою буквою можна знайти відповідність того, де шукати цей код.

Які труднощі з кодуванням виникають у лікарів?

Труднощі у лікарів можуть виникнути, якщо діагноз новий, зумовлені тим, що в австралійській модифікації є розширення. Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду побудована за принципом буквенно-числових кодів, які існують до трьох знаків, а є розширення до четвертого та п’ятого знаку. В австралійській модифікації додано близько 4,5 тисяч нових п’ятих знаків, інколи лікарі забувають про те, що вони можуть бути, і не ставлять п’ятий знак.

Трапляється, що лікарі не зовсім правильно кодують основне захворювання через поспіх або якщо не зовсім точно визначилися з діагнозом. Варто обов’язково перевіряти, використовуючи додаток C, в якому є неприйнятні діагнози у якості основного діагнозу. Тобто це такі діагнози, які можна ставити додатковими, але вони не можуть бути основними. Якщо випадково лікар поставив такий діагноз у вигляді основного, на жаль, НСЗУ не пропускає такі діагнози і медзаклад не отримує оплати за цей пролікований випадок. Додаток С знаходиться в Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду австралійської модифікації.

Які довідники потрібні для правильного кодування пролікованого випадку?

Для того, щоб правильно закодувати пролікований випадок і отримати відповідну плату від НСЗУ, варто використовувати три підручники:

  1. Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду в австралійській модифікації. У МКХ-10-АМ лікарі шукають діагнози хвороб та споріднених проблем.
  2. Австралійський класифікатор медичних інтервенцій. В АКМІ лікарі шукають медичні інтервенції. Тобто те, що медичні працівники роблять з пацієнтом, коли він потрапляє у стаціонар.
  3. Австралійські стандарти кодування. Це ніби інструкція до перших двох довідників, в якій лікарі можуть знайти відповіді на багато питань, що викликають труднощі.

Кожен лікар індивідуально обирає, як йому більш зручно – використовувати друковані видання, які можна мати в себе на робочому столі, проте вони досить великі за об’ємом, тому в роздрукованому вигляді виглядають як товсті книжки, чи користуватися цим в інтернеті. У всіх лікарів є доступ до інтернету, оскільки всі медичні інформаційні системи працюють онлайн.

Як медичні коди вносити у МІС?

Медичні коди вносять у МІС у вигляді діагнозів – основного й додаткових та у вигляді медичних інтервенцій. У “Діагнози” спочатку необхідно внести основний діагноз, і наша медична інформаційна система “Health24” нам в цьому допомагає, тому що коли ми починаємо вводити або за буквами, або кодами, якщо ми їх знаємо, система автоматично видає підказки, які можуть бути варіанти і які можуть бути четверті чи п’яті знаки, для того, щоб ми їх не пропустили.

Медичні інтервенції – це семизначні числа, які лікарі вводять також у відповідний розділ. Також ми можемо перевірити (словами описано), що це за процедура, коди найбільш вживаних своїх інтервенцій ми знаємо вже на память, тому нам це легко, а з іншими ми можемо – або дізнатися в АКМІ, або пошукати за системою пошуку словами.

Чому важливо правильно кодувати медичні інтервенції та діагнози?

Кожен лікар має вміти кодувати інтервенції та діагнози для того, щоб отримувати гідну заробітну плату. Саме від того, чи правильно і якісно закодовані всі послуги, що надані в стаціонарі, адже кожен пролікований випадок належить до тієї чи іншої групи діагностично-споріднених груп, до того чи іншого ступеня складності і за цим відбувається відповідна оплата за медичну послугу. Тому кожен лікар має обов’язково оволодіти технікою кодування як діагнозів, так і медичних інтервенцій для того, щоб забезпечити найвищу якість надання медичних послуг, а також гідну оплату за ці послуги.

Неля Мягка

Неля Мягка, завідуюча педіатричним відділенням, кандидат медичних наук

Неля Мягка про важливість ефективного кодування для медзакладу

Як кодування впливає на фінансування від НСЗУ?

Якщо раніше лікарні фінансувалися за принципом просто фінансування лікарні, а точніше ліжок, які стояли в цих лікарнях, то з 2020-го року принцип фінансування лікарень змінився. Ми отримуємо оплату за пролікований випадок. Тобто суть в тому, що скільки пацієнтів ми пролікували, стільки ми отримаємо коштів від Національної служби здоров’я України.

Для цієї оплати і фінансування введені так звані діагностично-споріднені групи з австралійською системою кодування. Лікарі в цьому ланцюжку стоять на першому етапі. Тобто завдання клініциста, лікаря, зробити ефективне клінічне кодування. Зокрема, ми свої медичні записи перетворюємо у клінічні коди діагнозів, станів, медичних інтервенцій через медичну інформаційну систему ми їх надсилаємо до НСЗУ, і далі наступні чотири етапи належать уже Національній службі здоров’я України.

За спеціальним групувальним кодувальником ці проліковані випадки формуються в діагностично-споріднені групи. Діагностично-споріднених груп всього 803. Вони є як і хірургічні, так і терапевтичні, різної складності – від низької до надважкої.

Критерієм діагностично-спорідненої групи є витрачений ресурс на лікування пролікованого випадку, які потім повертаються лікарні. Тобто простими словами, якщо пролікований випадок був низької складності, відповідно лікарня витратила мало ресурсів і отримує відшкодування від НСЗУ в такому ж об’ємі. Якщо ж лікарня лікує складні випадки та надскладні випадки, то відповідно і фінансування буде значним.

Поясню на прикладі нашого відділення патології новонароджених. Дітки, які народжуються з наднизькою масою тіла – певна кількість з них лікується у реанімації новонароджених. Звичайно, що витрачається багато ресурсів і це дуже складні випадки. Серед них є діти, які не потребують реанімаційного лікування. Якщо раніше вони просто всі фінансувалися за принципом ліжка, то тепер ті, які складні, будуть оцінені НСЗУ дорого, а більш легкі випадки – це будуть випадки низької складності. Тобто діагностично-споріднені групи дають можливість НСЗУ оцінювати ефективність лікарні. Якщо лікарня буде спеціалізуватися тільки на лікуванні випадків низької складності, то в принципі можна зробити висновок, що вони можуть лікуватися амбулаторно ці випадки, не обов’язково їх вести в стаціонарі.

Які дані необхідно вносити в МІС для ефективного кодування?

Наша задача ефективно закодувати пролікований випадок, внести всі ці коди в систему, що ми робимо через МІС “Health24”. Є певний мінімальний набір для цього кодування. Звичайно, ми повинні внести адміністративні дані – вік, стать. Якщо пацієнт ідентифікований у НСЗУ, то ці дані через МІС підтягуються автоматично. Якщо пацієнт неідентифікований, то ми його ідентифікуємо і вводимо дані вручну. Також для формування правильної діагностично-спорідненої групи, вносимо інформацію про день виписки, день госпіталізації, масу тіла грудної дитини до року, загальну кількість годин ШВЛ і клінічні дані, такі як основний діагноз і додаткові діагнози. Додаткові діагнози в розумінні австралійської класифікації – це супутній і ускладнення. Основний діагноз повинен бути один, а супутніх і ускладнень може бути до 30-ти. Окрім того, ми повинні обов’язково зафіксувати все, що ми робили з пацієнтом. Тобто всі медичні інтервенції і процедури. Закодувати це все ми повинні якісно, ефективно, тому що від цього залежить ступінь складності нашого клінічного випадку, і відповідно та кількість коштів, які ми потім отримуємо на їх відшкодування.

Джерелом для нас є три книжки з австралійської системи, тому що Україна прийняла австралійську систему кодування – це МКХ-10-АМ, АКМІ і австралійські стандарти кодування (АСК ми їх називаємо). Це джерела для кодування, а самі дані ми беремо з медичної картки стаціонарного хворого. Тобто, якщо ми маємо ці картки в паперовому вигляді, ми ретельно вносимо всю інформацію про пролікований випадок в медичку картку. Потім, коли хворий виписується, ми відкриваємо цю медичну картку, відкриваємо наші кодувальники і переводимо наші буквенні, літерні записи медичні в коди діагнозів і станів, а також в коди медичних інтервенцій і надсилаємо до НСЗУ. Ми як клініцисти, ми є і кодувальниками. Кожен лікар повинен володіти базовими стандартами кодування як діагнозів, так і процедур.

Через які помилки кодування не надходить оплата від НСЗУ?

Найбільш поширена помилка, коли клінічний випадок потрапляє не до тієї діагностично-спорідненої групи. Тобто він може потрапити помилково в діагностично-споріднену групу і тоді вона буде просто не оплачена. В основному найпоширеніші помилки стосуються основного діагнозу. Він повинен бути один, правильно закодований і ці коди мають бути присутні в МКХ-10-АМ. Якщо цих кодів ви не знаходите, це означає, що це неправильний код, ви повинні гарно його пошукати.

Необхідно ретельно зашифрувати всі медичні записи: це те, що ми зробили з пацієнтом, як ми його лікували, має бути зашифровано все. Припустимо, якщо є необхідність вказати загальну кількість годин ШВЛ – штучної вентиляції легень, то ми ці години повинні вказати, але при цьому ми цю процедуру маємо також зашифрувати через коди АКМІ, інакше вона нам теж не оплатиться. Ступінь складності діагностично-спорідненої групи залежить від АКМІ. Чим складнішу процедуру виконує, наприклад, лікар-хірург чи лікар-терапевт, тим складніший буде випадок, тим більшою буде повернена оплата за цей випадок від НСЗУ.

Де навчають клінічному кодуванню?

Більшість лікарів  Київської міської дитячої лікарні №2 закінчили онлайн-курси на ePlatform НСЗУ по клінічному кодуванню. Тому всі лікарі закладу володіють базовими стандартами клінічного кодування.

Нагадаємо, у Івано-Франківській міській лікарні, розповіли чому обрали МІС “Health24” після використання інших інформаційних систем. 

Рейтинг:
(оцiнок - 1)
Оцiнити
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд
Loading...

Напишіть комметаріі першим.